Для уваги оглядачів представляю тему з метою обговорення утримання, розведення, та інших питань які можуть виникнути щодо даного виду лабіринтових риб.
Почнемо:
Макропод звичайний (Macropodus opercularis)
рід «МАКРОПОДУС (Macropodus)»
загін: окунеобразних (Perciformes)
підзагін: Анабасовидні
сімейство: Белонтієві (Belontidae)
Міжнародна наукова назва: Macropodus opercularis (Linnaeus, 1758).
Батьківщина: Південно-Східна Азія, досить брудні, теплі водойми, включаючи навіть рисові поля і канави. У різних країнах зустрічаються локальні групи, що відрізняються за забарвленням.
Одна з найстаріших акваріумних рибок. Тим не менше, зараз у акваріумістів він зустрічається не часто. А шкода, рибка дуже цікава. Серйозний недолік один, такий же як і у півників - агресивність. Правда рибок можна утримувати окремо в дуже невеликих водоймах, поставивши їх поряд, або розгородити великий акваріум на кілька частин. Завдяки відповідним умовам існування призвело до появи лабіринтового органу, за допомогою якого ця рибка може засвоювати кисень з повітря, а не тільки використовувати розчинений у воді.
Лабіринтовий орган такий як і у інших лабірінтових риб. Це додаткові порожнини, що виникли в зябрових кістках, в процесі еволюції. Тканини навколо них пронизані великою кількістю дрібних кровоносних судин. Повітря, взяте з поверхні води, потрапляє в ці порожнини і відбувається обмін вуглекислого газу на кисень у капілярах. Цим рибкам потрібно забезпечити доступ свіжого повітря над поверхнею води, в тому числі і при тривалих перевезеннях. У природних умовах макроподи досягають 9-10 сантиметрів, в акваріумах зазвичай дрібніше, 5-6 сантиметрів. У них стисле з боків, подовжене тіло, передні промені черевних плавників витягнуті, спинний і анальний плавники суцільні і теж сильно витягнуті. Забарвлення - досить різноманітне.
Макропод - утримання
Макропод дуже невибагливий. Але з цього не випливає, що акваріум слід перетворювати на рисове поле і залазити в нього з ногами.
Чим краще умови утримання, тим комфортніше буде рибам. Оптимальна температура води 25-27 С, але рибки легко витримують підвищення і зниження температури на декілька градусів. Якість води несуттєве, можуть жити без фільтрації та аерації води. У природі харчуються личинками комарів, в акваріумі можна годувати мотилем, коретрою, дафнією, при необхідності і сухим кормом. Підходять морожені і промислові корма. Ця рибка часто в акваріумах полює на слимаків (катушки, меланії, фізи), плоских хробаків, гідр. Обов'язково має бути покривне скло з зазором, для доступу свіжого повітря, інакше він може вистрибнути.
Одна з основних проблем при утриманні - агресивність. Спробувати спільно утримувати двох самців можна тільки в акваріумах дуже великого об'єму. Навіть за наявності однієї пари, в акваріумі повинні бути укриття з рослин і коренів для самки. Потрібні і плаваючі на поверхні води рослини. Освітлення тривале, воно потрібно і для рослин і для прояви ефектного забарвлення самих риб. Сумісність макроподов з сусідами по акваріуму обмежена. З іншими акваріумними рибами вони можуть жити тільки при спільному вирощуванні, свіжу воду краще підливати ввечері, так як вона стимулює розмноження і супутні йому бійки. Відсаджувати риб із загального акваріума можна, але після повернення, вони будуть сприйняті як чужинці, і почнуться бійки. Можна утримувати з більш великими мирними рибками (наприклад скалярії). Часто на форумах виникають питання сумісності макроподов з гуппі або з гурамі. Не варто утримувати їх з дрібними видами риб (наприклад неон або гуппі), а от з скаляріями або гурамі утримання можливе (власні спостереження). В акваріумах вони живуть довго, в порівнянні з більшістю інших мешканців.
Макропод - Годування
Макроподи невимогливі в харчуванні, відмінно з молодого віку поїдають як живі, так і сухі корми. Водночас, як і всі риби, вони набагато яскравіше фарбуються і краще розвиваються при різноманітному харчуванні живими кормами. Особливо корисно для них додавання в раціон живих комах - мушки - дрозофіли, кімнатної мухи, мармурових тарганів, для великих особин - личинок мучного хруща. Як і у випадку з будь-якими іншими рибами, при згодовуванні випадково спійманих комах потрібно стежити, щоб вони не були отруєні фумігаторами. Макроподи - невтомні винищувачі акваріумних безхребетних, із задоволенням поїдають планарий і равликів.
Макропод - розведення
Самця від самки легко може відрізнити навіть недосвідчений акваріуміст. Самці більші, більш яскраво пофарбовані, непарні плавці більш витягнуті і загострені. Забарвлення стає яскравішим під час нересту і при підвищенні температури води. Кладка ікри дуже незвичайний і цікавий процес. На нього варто подивитися навіть якщо мальки не потрібні. У відмінності від більшості риб ікра інкубується в спеціально побудованому гнізді. Будівля гнізда самцем вже цікаве видовище. Використовуються бульбашки повітря, захопленого з поверхні, які скріплені слиною. Буває дуже часто, що макропод будує гніздо навіть в загальному акваріумі. Якщо рибки в ньому віднерестились, можна спробувати перенести гніздо в інший меньший (5-10 літрів) акваріум з підігрівом. Воду для цього акваріума беруть з основного де був нерест, щоб не було стрибка її параметрів. Гніздо переноситься за допомогою великої чашки або тарілки підходящого по діаметру гнізда, які акуратно підводять під гніздо знизу і повільно піднімають.
Для розведення можна використовувати невеликий акваріум, від 10 літрів, з невисоким шаром води (8-10 см) і температурою 26-28 С. Нерест провокує роздільне утримання самки і самця на протязі приблизно тижня, свіжа вода і підвищення її температури. Як вже писав вище самець будує з бульбашок повітря гніздо, часу на це самець витрачає приблизно добу.
Неготова до нересту самка макропода ховається в рослинах, а самець її переслідує. Тому обов'язково наявність великої кількості рослин і схованок, особливо в невеликих акваріумах. Агресивний самець у маленькому акваріумі може вбити самку. Коли самка і самець готові до нересту то самець запрошує свою подругу під гніздечко. Самець стискаючи її своїм тілом, видавлює порцію ікринок, одночасно їх запліднюючи. Так як ікра легша за воду то вона відразувспливає на поверхню під гніздо, які самець акуратно визбирує і розміщає в гнізді. Далі через декілька хвилин (коли самка відпочине) процес повторюється. За один нерест самка може вимітати до 1000 ікринок. Після закінчення нересту самку потрібно видалити, так як самець охороняючи гніздо, може покалічити або навіть вбити самку. За ікрою та личинками доглядає один самець. Він постійно оновляє гніздо, повертає личинки і ікринки які випадають з гнізда, видаляє загиблу ікру. Через одну-дві доби появляється личинка, а ще через три - чотири доби личинки стають мальками і починають плавати. У цей момент самця потрібно прибрати. Він може передавити своє потомство, намагаючись повернути його в гніздо або просто поїсти.
Як бачимо, розведення макроподов зовсім не складний процес, доступний більшості акваріумістів аматорів. На жаль, мальки у цієї акваріумної рибки дрібні і перший час вимагають годування інфузоріями або коловертками. Правда, ростуть вони швидко і незабаром їх можна годувати наупліямі артемії. Далі можна використовувати циклопа і мікрочервя. На початковій стадії або якщо відсутня культура інфузорії/коловертки можна стартувати крутим жовтком курячого яйця або розтертої в пил сухою дафнией, але більшість мальків в цьому випадку гине. Лабірінтовий орган з'являється у мальків на 3-4 тижні життя, тому при вигодовуванні потрібно високий вміст кисню у воді. Краще встановити слабку аерацію води дрібними бульбашками повітря. Мальки ростуть нерівномірно. Їх потрібно періодично сортувати, щоб уникнути поїдання великими дрібних. Статева зрілість настає в 6 місяців.
Декілька ідентифікаційних фото з нета:
самка
самець
нерест
самець біля гнізда (права на фото мої)
личинка (добова близько 1000 шт - не менше)
(права на фото мої)
мальок макропода (добові близько 1000 шт - не менше)
(права на фото мої)
а хто кого?
За якість моїх фото не судіть строго - я не фахівець в цьому.
Макропод чорний конколор (Macropodus concolor).
Батьківщина: у стоячих, слабопроточних водоймах, на рисових полях і солонуватих гирлах річок Південно-Східної Азії.
Розмір: самець досягає 12 см; самка виростає до 8 см.
На голові знаходяться великі очі і товсті губи. Форма зябрових кришок зубчаста. Непарні плавці самця подовжені. Крайні промені хвостового сильно витягнуті, ниткоподібні, що нагадують ліру. Основне забарвлення тіла макропода чорного сірувато-коричневий або темно-коричневий, з ледь помітними червоними смужками і лусочками з чорною каймою, що утворюють на поверхні тіла малюнок у вигляді сіточки. Під час нересту тіло самця стає чорним, а у самки з'являються розмиті поперечні смуги коричневого кольору, черевце світлішає. Груди рубінового кольору. Непарні плавці пофарбовані в жовтуватий тон з темними крапками і червоною облямівкою, грудні - в рожевий, черевні - в червоний.
Макропод чорний активна, стрибуча і агресивна рибка. В акваріумі рекомендується тримати одного самця і декілька самок. Для загального утримання необхідно вирощувати їх разом, в іншому випадку самець може вбити самку, якщо вона йому не сподобається, не кажучи вже про смертельні бійках самців. Утримувати можна з різними видами риб такого ж розміру
(але тільки якщо вони вирощені разом!). При посадці в загальний акваріум мальки макропода чорного (у віці 3-4 місяців) запам'ятовують своїх сусідів і, підростаючи, не чіпають їх, а кожну нову рибу в акваріумі починають переслідувати
(з власного спостереження і досвіду). Для макропода чорного необхідний акваріум об'ємом не менше 80 літрів (на 3 особини). Він повинен бути обов'язково накритий кришкою або покровним склом, так як рибка, підпливаючи до поверхні води (макроподи, як і всі лабіринтові, дихають атмосферним повітрям за допомогою спеціального органу лабіринту) може застудитися, вдихнувши надто холодне повітря або випригнути. Освітлення не повинно бути занадто яскравим. Грунт темний. В акваріумі повинні бути зарості рослин (також необхідно залишити вільний простір для плавання), великі камені, гроти, коряжки і т.д.
Зверніть увагу на те, щоб не було вузьких щілин, бо рибка яка туди залізла не зможе самостійно вибратися і загине. Також з власного спостереження макропод не вміє плавати "заднім ходом" як інші види риб, тому навіть коли макропод запливе в дуже густі зарості рослин і там застрягне то не зможе без сторонньої допомоги звідти виплисти і знову ж таки може загтнути. Параметри води для утримання: жорсткість 10-20°, рн 6.5-8.0, температура 25 - 28° С (спокійно можуть переносити температуру до 35° С, при цьому легко гинуть від переохолодження, коли температура опускається всього на 2-3° С від норми). Цей вид макропода як всі інші всеїдний.
Нерест макропода чорного може проходити як в загальному, так і в окремому акваріумі (у розрахунку 20 л на пару рибок). У нерестовике повинні бути зарості рослин, у тому числі плаваючі і схованки для самки. Параметри води для розведення: жорсткість до 10°, рН 6.5-7.5, температура 26 - 30°.
З власного досвіду скажу що параметрам води вони невибагливі, наша українська вода для них повністю підходить. Нерести безпроблемні, достатньо в нерестовик додати свіжої водички і за наявності самочки готової до нересту - і от вам радість у вигляді повного гнізда ікринок. Стартовий корм для малька живий пил, інфузорії, коловертка, в подальшому артемія, циклоп, дафнія.
Макропод риба всеїдна, беруть навіть сухі корма, але звісно для повноцінного їх існування основою раціону повинні бути живі корма: трубочник, мотиль, дафнія, циклоп.
Статевої зрілості макропод чорний досягає в 6-7 місяців.
Макропод чорний червоноспинний, Ротрюкен (Macropodus erythropterus).
Батьківщина: Малайзія, Індія, Пакистан і деяких ізольованих водоймах В'єтнаму.
Розмір: самець до 11 см, самка до 7см.
Забарвлення їх досить яскраве, загальний фон голови і тіла червоно -коричневий, спина при переході до спинного плавника коричнево - червона з бронзово червоним відливом, при певному падінні світла в забарвленні проявляється смарагдове забарвлення, черевце трохи більш світле. Насиченість забарвлення залежить від умов утримання і температури води. При зниженні температури води окрас світлішає, а при підвищенні навпаки темніє і стає більш насиченим.
Плавці як у всіх макроподів у самців великі і пишні, хвостовий і анальний плавники закінчуються нитками до 1-1,5 см коричнево-оранжевого кольору з блакитною каймою. Відрізняється від інших чорних макроподов червоним забарвленням спини. У стресових ситуаціях ці чорні макроподи завжди дуже світлішають, причому Конколор може освітлюватись дуже сильно, на відміну від Ротрюкена, але червонуватий відтінок спини у Ротрюкена видно завжди.
Дуже невибагливий до умов утримання, параметри води значення не мають. Добре виглядає на фоні зелених рослин і темного грунту в акваріумі. Укриттів не використовує, досить густих заростей рослин на задньому плані щоб самочки могли ховатися від самців після нересту. Останні в цей період дуже агресивні до інших риб (якщо це загальний акваріум), а особливо до самок.
Для гарного забарвлення макроподів потрібно годувати каротіновмісними кормами з раннього віку. Макроподи всеїдні (живий корм, сухі якісні корми ну і заморозка). Дуже ненажерливі, тому потрібно стежити за тим щоб не перегодувати їх. Бажано один раз на тиждень влаштовувати "голодний", розвантажувальний день. З великим задоволенням поїдають равликів і креветок. Температурний режим води: 18-26 градусів.
Полової зрілості досягають в 6-7 місяців.
Декілька фото моїх ротрюкенів:
самець (права на фото мої):
пара конколорві на нересті (права на фото мої):
татко біля гнізда (права на фото мої):
мальок (почав випливати з гнізда);
мальок добовий (права на фото мої):
Макропод цейлонський (Belontia signata), (Ceylonese combtail, Белонтія сигнатурою, Macropodus signatus, Polyacanthus signatus)
Батьківщина: дивись нижче ...
Розмір: самці досягають до 12 см, самки близько 10 см.
У
1861 Альберт Гюнтер в третьому томі
Каталогу риб Британського музею описав новий вид, Polyacanthus signatus зі Шрі Ланки, яку в часи колоніального британського правління називали Цейлоном. У рід
Polyacanthus тоді поміщали лабірінтових риб, зараз
Polyacanthus signatus називають
Belontia signata. Не дивно, що в радянській літературі цей вид отримав назву цейлонський макропод, що є калькою з німецького Ceylon-Makropode. В англійській рибу називають combtail gouramy за те, що промені хвостового плавця виступають за перетинку і таким чином хвіст нагадує гребінку.
Мені важко зрозуміти чому цейлонський макропод залишається в наших акваріумах малопоширеним видом, адже до Німеччини його привезли ще в 1933 році. Він не складніше інших лабірінтових в розведенні і від покоління до покоління розведення цієї риби могло б тільки спрощуватися. Він не настільки великий, щоб обмеженням виявилися поширені розміри домашніх акваріумів. Він безумовно цікавий у поведінці. І найголовніше, цейлонського макропода, без сумніву, можна віднести до одних з найбільш красивих акваріумних риб.
Шрі Ланка за площею невелика, приблизно як Чернігівська область і Київська разом узяті. Але белонтія зустрічається на острові, природно не скрізь. Природний ареал виду припадає на провінції Північно-Західну, Західну і Сабаргавума. Щоб ці топоніми не були порожніми звуками, подивіться детальну адміністративну карту острова. Заодно дізнаєтеся, де живе принцеса Канді.
Відомий натураліст Пол Дераніягала відзначив основні риси біотопу белонтіі. Він пише, що риби зустрічаються великими групами під стовбурами потрапивших у воду дерев, або серед рослинності в гірських струмках. На рівнині цейлонські макроподи зустрічаються також у річках і, як виняток, у непересихаючих ставках.
Белонтії полюбляють водойми з чистою водою, уникають брудних ставків і боліт. Річки їм подобаються краще ніж озера. У річці Андонава (Andonawa) белонтії піднімаються по схилу гори до висоти 300 м і мешкають разом з Puntius nigrofasciatus, Rasbora vaterifloris, Longischistura striata і сомами родів Mystus і Hetropneustes. Русло річки з обох сторін оздоблює густий ліс, по берегах густі зарості. Безпосередньо в руслі річки рослин немає. Дно річки піщане або гравійне. Макроподи тримаються вздовж берега, в тіні нависають рослин. Це не дивно для риб, які харчуються переважно комахами, які падають у воду. Крім цього вони їдять мальків, черв'яків, личинок водних різних безхребетних, а також детрит.
Параметри води в біотопі:
GH 0-7°,
pH 6-7,
температура 28°С.
По річці Махавелі (Mahaweli) белонтії піднімаються ще вище, до 800 м по схилах гір. У природних місцях проживання цейлонські макроподи по колишньому не рідкість, але розміри популяцій істотно зменьшився. Причиною такого скорочення є перелов риб для зооторговлі. Особливо помітно скорочення в популяціях риб з коричневим забарвленням і блакитними неоновими кантами на плавниках, які добре кидаються в очі.
Рід Белонтія (Belontia) складається з двох видів
Belontia signata зі Шрі Ланки і
Belontia hasselti або як його ще називають макропод сотовий, поширеною в Малайзії та Індонезії. Серед риб сімейства гурамієвих (Osphronemidae) за розмірами тіла белонтії поступаються тільки величезним справжнім гурамі (Osphronemus) і вузькотілим щукоголовам (Luceocephalus). Загальна довжина тіла самця до 15 см, самки трохи менше. Белонтії високотілі, але сильно стислі з боків, профіль риби в цілому овальний, з обширними непарними плавцями. Початок грудних, спинного і черевних плавників знаходиться практично на одній лінії, що характерно для багатьох великих лабіринтових. Початок анального плавця зміщене трохи назад щодо цієї лінії.
Забарвлення
Мальки цейлонського макропода сірувато-коричневі, з помітною темною плямою в основі спинного плавника. Можливо, таке непоказне забарвлення і стає перешкодою для популяризації виду, любителі просто не помічають цих риб в акваріумах зоомагазину. Мабуть, в таких випадках має сенс посадити в сусідній акваріум дорослу пару риб або хоча б повісити поруч її фото. Дорослий, статевозрілий цейлонський макропод пофарбований дуже гармонійно, його тіло і плавники залиті жовтими, золотистими і червоними фарбами. Ніяких чітких смуг, тільки плавні переходи. Тіло риби здається напівпрозорим і нагадує за забарвленням мед. На великій лусці добре помітні тонкі червоні канти. Червоний колір посилюється на м'яких частинах непарних плавців, найбільше червоного на хвості. Причому плавникова перетинка заднього краю хвостового плавця блакитнувата, що добре контрастує з довгими червоними променями. Ще не набувши дорослого забарвлення, молоді цейлонські макроподи привертають до себе увагу синьо-зеленим забарвленням очей. Тобто беруть оченятами. У забарвленні цейлонських макроподів є деякі відмінності. Дуже імпозантний високотілий різновид, для якої характерний типове оранжево-червоне забарвлення. Темна пляма в основі грудного плавця ледь проглядається. Блакитного нальоту на боках немає. Більш вузкотілого різновиду характеризує помітна пляма біля основи грудних плавців і красивими бірюзовими чи блакитними лусками в нижній частині боків. Третій різновид досить рано, вже по досягненні довжини тіла в 4 см, мають промені хвостового плавця, які помітно виступають за плавникову перетинку. Забарвлення непарних плавців у таких риб дуже виразна, промені темно-кармінні, край не тільки хвостового, а й спинного і анального плавників - блакитний. У основи грудних і черевних плавників можна помітити бірюзовий металевий блиск. На підставі таких відмінностей німці Бенлі і Терофаль в 1975 році описали підвид
Belontia signata jonklaasi, але надалі такий розподіл не прижився, оскільки відмінності в забарвленні мають швидше генетичну причину і не прив'язані суворо до природних популяцій. Південний захід від міста Ратнапура (Ratnapura) на рівнині мешкають белонтії коричнуватого забарвлення.
Поведінка
Свій настрій риби виявляють за допомогою забарвлення. Як я вже говорив, мальки пофарбовані непоказно, в основі спинного плавника у них темна пляма. Це поширений спосіб обману хижаків, які ціляться в цю пляму, вважаючи, що це око риби, а насправді промахуються. Молоді риби майже мирні і боязкі. Яскраве забарвлення без смуг типова для спокійних і впевнених у собі дорослих риб. Під час переляку на тілі проступають неправильні поперечні смуги. Смугаста риба сідає на дно, ховається в рослинах і її важко знайти навіть в акваріумі. Це легко перевірити, виловлюючи макроподів в зарослому рослинами акваріумі. Помаранчево-червоне забарвлення в такому випадку сильно послаблюється. Учасники бійки також стають смугастими. У багатьох книгах описані якісь страшилки про те, що цейлонський макропод драчливий і його можна тримати тільки у великих акваріумах, одну пару на 100 літрів. Ну, власне, такі акваріуми великими вже ніхто не вважає, тепер у наноакваріумів верхня межа 50 літрів. Зрозуміло, що в тісному акваріумі самці цейлонських макроподів будуть битися. Але в просторому акваріумі об'ємом від 200 літрів, при наявності заростей рослин і риб інших видів, бійки практично відсутні. Бувало так, що зчепляться два самці після того, як пара макроподів побувала на нересті, а потім їх повернули в загальний акваріум, де живе ще кілька дорослих цейлонців. Самці в такому випадку зчіплюються зубами, і проводять один вечір в битві. При цьому вони ранять свої товсті губи так, що наступного дня ті висять клаптями. Але бійки після однієї ночівлі в загальному водоймі припиняються, губи швидко гояться. Ніяких ударів по корпусу, ніяких обдертих плавців.
Хочу звернути увагу на одну особливість цих риб. Вночі вони переважно тримаються біля дна. І якщо немає настирливих сомів, які шмигають у пошуках їжі, то швидше за все при включенні світла в акваріумі вся група риб буде триматися компактно і лежати на дні. Це нормально. Окремі особини з великої групи, навпаки, можуть вранці стояти біля поверхні, де-небудь у кутку або під плаваючими рослинами. У забарвленні таких риб зазвичай помітні смуги, вони трохи полохливі і уникають компанії. Це можуть бути самки або більше нерішучі чи переможені самці, але в цілому це не повинно викликати тривоги і через пару днів ці риби можуть вести себе більш впевнено.
Утримання
Найкраще спостерігати цих красенів в просторому акваріумі, де вони будуть жити групою. На відміну від різних гібридних виродків, червоний колір у цейлонського макропода натуральний, що буде вигідно відрізняти їх групу на тлі інших риб. Вони легко уживаються з рибами приблизно такого ж розміру і більш-менш спокійним характером. Кандидатів, які відповідають цим вимогам, багато. Це можуть бути південноамериканські цихліди, такі як скалярії, мезонаут, і представники роду Cichlasoma, а не знамениті центральноамериканські забіяки, яких за інерцією називають цихлазоми. Практично всі соми, крім хіба що самих крихітних, а також макрогнатуси і мастацембулуси. Можете спробувати також інших лабірінтових риб, наприклад, Trichogaster. Якщо хочете створити біотопний акваріум, зверніть увагу на німецьких шріланкійских риб: чорних барбусов (Barbus nigrofasciatus), купанусів (Pseudosphromenus cupanus). Температура води 24-28ºС. Цейлонські макроподи можуть жити і в порожньому акваріумі, в заростях рослин вони відчувають себе впевненіше. Люблять укриття і плаваючі рослини, під якими часом подовгу стоять. До корму не вибагливі і охоче поїдають мотиль, трубочник, мідій, креветок, а також корма для цихлид. Якщо хочете, вони будуть брати корм прямо з ваших рук і сміливо спливати вгору разом з іншими мешканцями акваріума. Звичайно, новачки пару перших днів ведуть себе боязко, але надалі ні ознак стресу, ні агресії в загальному акваріумі цейлонські макроподи не проявляють. Живуть макроподи в акваріумі довго, не менше восьми років. Окремо хочу сказати про висвітлення. Нейтральне біле світло правильно передасть забарвлення риб. Але тепле світло зробить її більш насиченою, риби будуть оранжево- червоними. Таке світло нерідко використовують в травниках, а макроподи, до речі, рослини не ушкоджують. Лампи холодного світла не рекомендуються.
Нерест
Розрізняти самця і самку складно, виразних відмінностей між ними немає. Самець яскравіший, більший, з загостреним кінчиком спинного плавника і помітно виступаючими за край перетинки променями в хвостовому плавці. У загальному акваріумі цейлонські макроподи нереститися не будуть. Висаджують пару в нерестовик на 100-200 л, без ґрунту
(буду нерестити перевірю). Рослини потрібні лише в якості укриттів. Температура води на нересті 28-30ºС. Воду наливають до рівня 12-15 см. З огляду на умови в біотопі, непогано воду пом'якшити. Самець цейлонського макропода гніздо будує вкрай рідко, зазвичай він обходиться групою з великих бульбашок, плаваючих на поверхні води. Може також напустити міхурів під плаваючий лист рослини. Самка викидає за один раз близько 40 ікринок, в середньому за нерест близько 300-900 ікринок. Вони прозорі, рожеві або бурштинові, залежно від того, під яким освітленням ви станете їх розглядати. У міру розвитку ембріонів ікринки будуть темніти. Ікра легше води через велику кількість жиру і спливає на поверхню. Через один-два дні з'являються личинки, ще через три дні вони розпливаються і в цей час довжина їхнього тіла близько 6 мм. Як стартовий корм для мальків краще всього використовувати інфузорію, а через тиждень або навіть раніше перейти на науплії артемії і циклоп. Белонтії відносяться до риб, у яких за потомством доглядають обоє батьків, і самець, і самка. Відразу після нересту самець відганяє самку, а та ховається в укриттях неподалік. Але, якщо ви їх залишите в акваріумі, то зможете спостерігати як вони протягом багатьох тижнів водять за собою зграю малюків. Молодь злагодженою групою тримається за батьками. У перші дні мальки дихають як всі риби, за допомогою зябер. Але в міру росту вони все більше використовують свій лабіринт, який розвивається і починають заковтувати атмосферне повітря. У зв'язку з цим не забувайте, що повітря в виростному акваріумі не може бути холодним, він повинен бути тієї ж температури, що і вода. Цього легко досягти, якщо тримати кришку виростного акваріума закритою: лампи зігріють повітря під кришкою.
Белонтія малайська (Belontia hasselti) або стільниковий макропод другий представник роду Белонтія, що мешкає на півдні півострова Малака, в Малайзії, а також на Суматрі, Яві і Борнео. Народних назв у неї багато, але вони всі несталі і тому в літературі можна зустріти самі різні варіанти: яванський макропод, суматранський макропод, малайський макропод, архіпелаговий макропод, Java combtail, Sumatra combtail, Wabenschwanz-Makropode.
Мої підлітки з Хмельницькою пропискою:
Макропод круглохвостий або китайський (Macropodus chinensis, Macropodus ocellatus)
Батьківщина: на сході Китаю, на Тайвані і в Кореї.
Розмір: до 8 см.
Спинний і анальний плавники довгі, кінці черевних ниткоподібно подовжені. Хвостовий плавець округлої форми. Основний фон тіла жовто - коричневий з темними поперечними смугами. Спинний і анальний плавники голубуваті з червоними плямами в задній частині. Статеві відмінності: у самця кінці спинного й анального плавців витягнуті і загострені, у самки вони закруглені. Макропод круглохвостий агресивна і стрибуча рибка. В акваріумі рекомендується тримати одного самця і декілька самок. Для їх загального утримання необхідно вирощувати рибок разом, в іншому випадку самець може вбити самку, якщо вона йому не сподобається, не кажучи вже про смертельні бійки самців. Утримувати макропода круглохвостого можна з різними видами риб такого ж розміру (але тільки за умови, якщо вони вирощені разом). В акваріумі повинні бути зарості рослин (також необхідно залишити вільний простір для плавання), великі камені, гроти, коряги і т.д. Параметри води для правильного утримання макропода круглохвостого: жорсткість 5-20°, рН 6.0-8.0, температура 20 - 24°С. Необхідні фільтрація і щотижнева підміна до 30% об'єму води.
Макропод круглохвостий вживає в їжу живий корм і замінники. Нерест макропода круглохвостого може проходити як в загальному, так і в нерестовому акваріумі від 40 літрів для пари з чагарниками рослин, у тому числі плаваючими. Є основна умова для проведення вдалих нерестів - це влаштування круглохвостим макроподам так званої "зимовки" в акваріумі де вони утримуються. Температура води на "зимовці" повинна бути близько 15°С на протязі місяця, після чого повільно температура піднімається. Перед посадкою на нерест виробників протягом тижня тримають роздільно. Параметри води для розведення макропода китайського: жорсткість до 10°, рН 6.5-7.5, температура 23 - 26°С. Самець будує гніздо з піни в заростях рослин біля поверхні води. Продуктивність до 1000 ікринок. Інкубаційний період складає 2-3 доби, а через 3-4 доби мальки починають плисти і харчуватися. У цей момент видаляють самця. Стартовий корм: живий пил, коловертка, артемія.
Макропод круглохвостих досягає статевої зрілості у віці 6-7 місяців.
Гонконгский макропод (Macropodus hongkongensis)
Батьківщина: поширення - Гонконг, також був помічений поблизу Гуандун.
Розмір: від 7 до 9 см, самки менші.
Описаний в 2002 році. По окрасу подібний на Конколора і Ротрюкена, але більш блідого окрасу. На передній частині кожної лусочки велике ярке пятно, вся інша частина луски окрашена в сіро-бурий коляр. На жаберній кришці синє пятно, непарні плавники голубі з красноватым центром, брюшні – жовтуваті, грудні – прозорі. Самка блідіша и меньше самця. Нажаль, територія на якій проживає гонконгський макропод сильно підпорядкований антропогенному впливу, і частина місць його проживання вже знищена. Вид перебуває під загрозою зникнення.
Будь ласка свої запитання, спостереження щодо Макроподів прошу в цю тему. Буде цікаво взнати щось новеньке і поділитись власним досвідом.
Древовидный вид
